В Україні триває мобілізація, і нещодавні зміни у російській системі військового вербування викликали дискусію про те, чи це може вплинути на підхід Києва. З початку 2026 року Росія офіційно перейшла на безперервний військовий обов'язок, відмовившись від колишніх весняних та осінніх призовних циклів відповідно до законодавства, схваленого Кремлем.
Військові та політичні аналітики зараз оцінюють, що ця структурна зміна може означати для балансу сил на полі бою.
Військовий оглядач Олександр Коваленко з організації «Інформаційний опір» вважає, що Москва має два потенційні шляхи: розширення законного використання призовників в активних операціях або їх розгортання переважно в прикордонних районах, щоб звільнити контрактних солдатів для виконання завдань на передовій.
За його оцінками, Росія теоретично могла б щороку залучати до 500 тисяч призовників. У поєднанні з приблизно 410 000-420 000 контрактних новобранців на рік і більш ніж 100 000 резервістів, чисельний потенціал є значним. Однак Коваленко стверджує, що конкуренція з Росією виключно за чисельністю мобілізованого персоналу буде стратегічно невигідною для України.
Натомість він пропонує зосередитися на нарощуванні технологічної переваги та максимізації ефективності на полі бою.
Аналітик також вказує на те, що він називає зростаючим «механізованим виснаженням» у російській армії. За його оцінкою, бронетанкові та механізовані сили сильно виснажені, і все більша увага приділяється піхотним частинам.
Ця тенденція, на його думку, створює як проблеми, так і тактичні можливості для України.
Колишній співробітник Служби безпеки та військовий експерт Іван Ступак пропонує інший погляд. Він пояснює, що перехід Росії до цілорічного військового обов'язку може бути пов'язаний не стільки з миттєвим збільшенням чисельності, скільки зі стабілізацією системи вербування, яка раніше зазнавала логістичних труднощів під час масових призовних кампаній.
Ступак наголошує на тому, що росіян можуть примушувати до підписання професійних військових контрактів. Навіть ті, хто офіційно залишається призовниками, можуть бути направлені в частини разом із досвідченими солдатами, що фактично дозволить досвідченим військовослужбовцям повернутися до операцій на передовій.
Щодо України, Ступак припускає, що мобілізація та військовий стан, ймовірно, продовжаться і після закінчення їхнього поточного терміну дії. Хоча дипломатичні переговори продовжуються, він вважає ймовірність швидкої деескалації низькою.
Водночас, він зазначає, що зміни у складі російської переговорної команди можуть сигналізувати про зрушення в політичній стратегії, хоча військова ситуація залишається вирішальним чинником.
Наразі експерти сходяться на думці по одному пункту: мобілізаційна політика України визначається не лише стратегіями Росії щодо людських ресурсів, а й втратами на полі бою, економічною стійкістю та технологічним потенціалом. Найближчі місяці, ймовірно, визначать, що відіграє вирішальну роль на наступному етапі: чисельну перевагу чи стратегічну ефективність.
Як повідомляли «Українці», мобілізація різко змінила пріоритети: який вік виділяють ТЦК
Нагадаємо, мобілізація пенсіонерів стартувала: тепер вік – не гарант
Раніше «Українці» повідомляв, мобілізація може готувати нову небачену хвилю призову: невже ТЦК ще й не розпочинали?